Якщо проаналізувати риторику й зміст виступу Віктора Ющенка на річницю помаранчевої революції, то можна зробити висновок, що на Майдані виступали одразу два президенти.
Один президент погодився із запропонованим нашою командою діалогом із суспільством і звітував відкрито перед людьми на Майдані, а другий виглядав стомленим і ображеним на всіх політиком.
Дійсно, текст виступу, підготовлений для президента, виглядав своєрідним звітом перед народом. Звичайно, для нашої команди приємно, що цей звіт на 99% складався з досягнень уряду Тимошенко. Формально, за хронологією, лише продаж "Криворіжсталі" підпадає під досягнення вже нового уряду Юрія Єханурова.
Але всі прекрасно знають, що повернення у державну власність цього металургійного комбінату з наступним продажем його на аукціоні було підготовлено саме за часів урядування Юлії Тимошенко.
Більше того, в той період, крім Фонду держмайна, проти повторного продажу "Криворіжсталі" виступав і тодішній голова Дніпропетровської облдержадміністрації, а нині – голова уряду Юрій Єхануров. Тому приємно було чути, що президент на річницю помаранчевої революції звітував результатами роботи уряду Тимошенко.
В той же час довготривалі експромти-роздуми Віктора Ющенка на Майдані дають підстави говорити про боротьбу одного президента з іншим, який висловлювався за принципом: все, що відбувається хороше, роблю я, а все погане – хтось інший.
Така ідеологія характеризувала і позицію колишнього президента Леоніда Кучми, який неодноразово підкреслював, що лише він "хозяин в этой стране". Не хотілося б, щоб Віктор Ющенко висловлювався і діяв так само, як екс-президент, якого саме помаранчева революція відправила на політичну пенсію.
Але враховуючи те, що Кучма ніколи не діяв як публічна людина, для нього ця проблема не була такою вразливою, як для президента Ющенка, який є активним публічним політиком. Цей елемент агресивності на Майдані так не відповідає стилю поведінки Віктора Ющенка і свідчить про певне "роздвоєння" президента.
Стосовно знання Віктором Ющенком соціально-економічної ситуації, то складається враження, що його радники не надають йому достовірної інформації. Інакше, президент би знав, що активна робота по пенсійній реформі, яку проводив уряд Тимошенко і, зокрема, я як віце-прем’єр, базувалася на тому, щоб в перспективі розмір мінімальної пенсії досяг рівня прожиткового мінімуму.
Але наше прагнення назвали "соціальним популізмом", а президенту, навпаки, доповіли, що ці цифри вже зрівнялися. Нагадаю, що Віктор Ющенко на Майдані з гордістю поінформував, що в Україні мінімальна пенсія вже зрівнялася з прожитковим мінімумом.
На жаль, на сьогодні між цими величинами досить велика різниця: мінімальна пенсія складає 332 грн., а розмір прожиткового мінімуму, відповідно до закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", – 423 грн.
Так само, і нашу концепцію пенсійної реформи, фактично, було поховано. Серед її основних складових – підвищення розміру мінімальної пенсії, перехід на єдину систему нарахування пенсії у відповідності до трудового стажу та одночасне обмеження верхньої межі пенсії.
Тому в бюджеті нашого уряду з одночасним підвищенням мінімальної пенсії до 332 грн. було передбачене обмеження верхньої межі пенсії до 3690 грн. Однак 50 народних депутатів звернулися до Конституційного Суду, який прийняв рішення скасувати встановлення верхньої межі пенсій, посилаючись також і на пропозиції президента, який висловився проти обмеження пенсій.
![\"фото](\"http://www.pravda.com.ua/files/_Picture_file_path_877.jpg\") |
| фото Анни Андрієвської |
Я радію з того, що президент підтримує боротьбу з корупцією і введення єдиної системи тестування абітурієнтів. Але в бюджеті на наступний рік для запровадження цієї системи закладено 43850 тис.грн., незважаючи на те, що ця програма потребує щонайменше 200 мільйонів.
Тому і серйозні реформи в освітній галузі потребують політичної волі керівництва держави, а вже потім – керівників профільних міністерств.
Крім того, на моє переконання, у президента і у всієї помаранчевої команди на робочому столі повинні лежати Конституція України і програма президента.
І кожен день треба починати з аналізу, що ця команда зробила для виконання своїх обіцянок і як їм діяти у відповідності до Конституції. До речі, у передвиборчій програмі кандидата в президенти Віктора Ющенка "Десять кроків назустріч людям" в п.3 зазначено, що "олігархи заплатять справжню ціну за підприємства, що "прихватизуються" за безцінь – мільярди гривень підуть на виплату заощаджень пограбованих громадян".
Президент у своєму виступі також наголосив, що меморандум з Януковичем був підписаний заради єдності країни. Я переконаний, що цей документ не має жодного стосунку до об’єднавчої ідеї. Я – один із тих, хто зробив лозунг "Схід і Захід разом" популярним, і на посаді віце-прем’єра втілював його в життя.
До речі, у мене пішло досить багато часу, щоб переконати президента і його оточення, що Сергій Бубка, незважаючи на те, що він був довіреною особою Януковича на президентських виборах, має очолити Національний олімпійський комітет.
І саме я переконував президента, що не віддані, а професійні люди мають займати ключові кадрові позиції. А в меморандумі, підписаному з Януковичем, фактично, пробачається всім фальсифікаторам виборів і гарантується недоторканність депутатам всіх рівнів.
Нагадаю, що Ющенко пізніше підписав відповідний закон. Але все це не має жодного стосунку до єдності України. Оскільки соціологічні опитування, проведені і на сході, і на заході нашої країни, свідчать про те, що фальсифікатори виборів і розкрадачі бюджетних коштів мають нести за це відповідальність. Так само, як на сході і на заході абсолютна більшість населення проти депутатської недоторканності.
Взагалі, від постійного згадування президентом під час своєї промови слова "роковини" склалося враження, що емоції та ідеї революції вже поховані. І тільки виразні і красиві фрагменти виступів на Майдані дають надію вважати, що це було відзначення річниці помаранчевої революції, а не її роковин. І все ще залишається шанс зберегти цінності цієї революції і переконати президента в тому, що парламентська виборча кампанія – це не боротьба між тими, хто підтримує Віктора Ющенка, і тими, хто його не підтримує.
Це, дійсно, боротьба за цінності помаранчевої революції і за майбутній уряд, який їх буде реалізовувати.
І якщо надалі оточення президента буде всю свою критику спрямовувати на команду Юлії Тимошенко, то Віктор Янукович обов’язково стане переможцем виборчої кампанії і прем’єр-міністром України. Якщо Віктор Ющенко дійсно переймається помаранчевою революцією і шанує її річницю, то йому треба якнайшвидше домовлятися з "помаранчевою" командою і визначитись, як спільна помаранчева коаліція формуватиме наступний уряд.
За таких умов країна буде щорічно відзначати 22 листопада як річницю помаранчевої революції, а не її чергові роковини.
