ВЕРХНЯ ПАЛАТА ПАРЛАМЕНТУ – ЦЕ ПАЛАТА ОЛІГАРХІВ ТА ДРУЗІВ ОЛІГАРХІВ
Миколо Володимировичу, у 2002 році Ви часто повторювали, що мажоритарну систему виборів треба скасувати. Скасували… Виявилося, що партійна система із закритими списками не розв’язує жодної проблеми. Невже сім років тому Ви не передбачали, що закриті списки – це диктат партійних лідерів, корупція та відірваність від народу?
Я завжди пропонував скасувати мажоритарку й запровадити відкриті партійні списки. У 2004 році народні депутати голосували мої чотири поправки до виборчого закону, які визначають відкритий характер списків. Перша поправка передбачає преференційний характер голосування на виборах, її підтримало 111 депутатів. Друга поправка про те, що кожне друге місце в партійному списку віддають представникам регіональних партійних організацій, – вона набрала 110 голосів. Поправка про те, що депутати можуть перебувати у Верховній Раді не більш як два скликання поспіль – 156 депутатів. Була ще гендерна поправка – збільшення представництва жінок до 20%, її підтримка – близько ста п’ятдесяти депутатів. Тож, агітуючи за пропорційну систему, я чітко розумів, що мажоритарна система несе великі ризики адміністративно-фінансового впливу. Але також передбачав, що не можна від однієї хибної моделі переходити до іншої, якщо вона не знімає загрози диктатури партійної бюрократії. На жаль, теперішні прихильники відкритих списків тоді не голосували за мої поправки.
Мушу визнати, що я не міг уявити ситуацію, коли місце в списку можна буде купити за певною ціною. І ніколи не думав, що все відбуватиметься так цинічно й прагматично, як це сталося у 2006-му та 2007 роках. Це було повною несподіванкою. Утім, я залишаюся прихильником збереження пропорційної системи, але за відкритими списками.
Сьогодні поки що немає більшості в парламенті, яка б проголосувала за відкриті списки. Партійні лідери вважають, що за такої системи наберуть менше, і постраждають передовсім нинішні депутати. На сьогодні все залежить від Партії регіонів та БЮТ. Я бачу, що в Партії регіонів представники великого бізнесу категорично проти цього, оскільки там багато депутатів, котрі ніколи не працювали й працювати в окрузі не збираються. У БЮТ також загальні настрої щодо відкритих списків доволі критичні, бо багато депутатів не впевнені, що можуть бути конкурентними у своїх регіонах.
Президент заговорив про двопалатний парламент. Чому раптом знову сплила ця тема?
Двопалатний парламент – це складник збереження сильного інституту президентства. І президентська команда, що думає, як законсервувати повноваження й можливість Президента впливати на ухвалення рішень завжди (незалежно від того, хто Президент), у момент конституційної дискусії пропонує цю тему для обговорення.
Дві палати – це характерно для країн монархічних, з федеративною формою державного устрою та інститутом президентства. Історично верхня палата формувалась особами, котрі мали привілеї від монарха. У наших умовах у верхню палату можуть потрапити тільки люди, що є реальними представниками впливових фінансово-промислових груп. Щоб бути обраним до верхньої палати, а згідно з проектом кожний регіон буде представлений трьома депутатами, потрібен значний фінансовий та адміністративний ресурс. Популярний політик зможе потрапити до палати, тільки якщо домовиться з ФПГ, яка керує в цьому регіоні.
Тому двопалатний парламент неприйнятний з кількох причин: у нас немає досвіду федеративного устрою. У нас немає великого пієтету до виключно президентської республіки. І найважливіше, верхня палата буде фактично палатою олігархів та друзів олігархів. Тому ідея двопалатного парламенту, озвучена Президентом, виглядає парадоксально. Адже глава держави вже два роки говорить про те, що в парламентарів не повинно бути недоторканності, а в самому парламенті не має бути присутній великий бізнес. Водночас верхня палата – це легалізація великого бізнесу в парламенті зі статусом недоторканності. Я проти легалізації української олігархії у верхній палаті.
ЯКЩО НА ВИБОРАХ У СПИСКУ БЮТ БУДЕ МЕДВЕДЧУК – ТОМЕНКА ТАМ НЕ БУДЕ
Ви свого часу інтенсивно критикували СДПУ(о) та Віктора Медведчука. А зараз Медведчук – радник вашої політичної сили. І як Вам із ним працюється?
На щастя, він зі мною не працює, і я не працюю з ним. Я допускаю, що він працює з деякими політиками й депутатами, котрі входять у нашу фракцію. У БЮТ є депутати, що співпрацюють з різним спектром політичних сил. Але вважатимемо, що в кризовий період українські політики стали політично більш толерантні.
Зараз багато хто каже про необхідність зниження виборчого бар’єра…
Є варіант піти на зниження бар’єра, але тоді слід прописати регламентні правила структури парламенту. Слід чітко визначити, де коаліція, а де опозиція. Тому що маленькі партії, котрі не будуть ні там, ні там, з одного боку, зароблятимуть гроші за голосування, а з другого – не дадуть можливості працювати більшості.
Необхідно зробити, щоб у політичних партій не було іншого вибору: або коаліція, або опозиція. Тоді можна знижувати бар’єр та припустити, що якась дуже модна партія у трьох областях, що впливає на ситуацію, але не може подолати нинішній бар’єр, опиниться в парламенті.
Але є ризики приходу дуже радикальної партії, і, скажімо, п’ять чоловік зможуть заблокувати роботу парламенту.
Коли я дивлюся, як працює в деяких областях блок Вітренко, то можу спрогнозувати, що будуть проблеми. Тому сильне заниження бар’єра – це неоднозначне рішення.
ПР ХОЧЕ, ЩОБ ЯНУКОВИЧ СТАРТУВАВ НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ З ПОСАДИ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА
Незабаром президентські вибори. Конституційна реформа не проведена. Навіть не вирішено, хто вноситиме зміни до Конституцію. Експерти з Конституції поділился на президентських та парламентських. Ідея ухвалення Конституції на референдумі непопулярна…
Я співавтор Закону про Конституційну асамблею. Ми пропонуємо делегувати від парламенту до Асамблеї право писати Конституцію, яка потім затверджується на всеукраїнському референдумі. Думаю, що саме такий орган може бути інструментом виходу з серйозного політичного протистояння.
Така концепція виглядає романтичною, бо потребує по-державницьки мислячих політиків. Адже нинішні повноваження політики мають добровільно передати науковій і громадській еліті.
Інша альтернатива від Секретаріату Президента – ухвалювати Конституцію на референдумі. Я вважаю, що це профанація – голосувати за 161 статтю на референдумі.
Якщо зміни не будуть внесені, то після президентських виборів знову відтворюється нинішній конфлікт?
Ідеально було б домовитися сьогоднішнім політичним гравцям про п’ять-десять спільних позицій. Також було б правильним до виборів реформувати місцеве самоврядування. Як відомо, 17 січня наступного відбудеться перший тур президентських виборів, а 28 березня – місцеві вибори. Тому Конституційна дискусія має вестися не по лінії – скільки буде повноважень, приміром, у Януковича (президента) й у Тимошенко (прем’єра), – а як зробити функціональними органи центральної влади й самостійним місцеве самоврядування.
Очевидно, що треба домовитися про певні табу. Наприклад, я не проголосую за вибори Президента в парламенті чи збільшення терміну повноважень нинішньої влади. Натомість реформа місцевого самоврядування підтримується абсолютною більшістю фракцій. Як на мене, парламент повністю готовий до реформи місцевого самоврядування. Я не знаю, хто, крім груп “За Україну” та “Єдиний центр”, голосуватиме за те, щоб обласні адміністрації мали нинішні повноваження. Тому необхідно ліквідувати районні адміністрації, а на рівні обласних адміністрацій залишати представництво, у разі парламентсько-президентської форми правління – від Кабінету Міністрів, а в разі президентсько-парламентської – від Президента. У цьому представництві працює група юристів, які аналізують рішення місцевої влади і звертаються до адміністративного судочинства.
Таким чином щодо змін до Конституції з питань місцевого самоврядування досягається є консенсус у парламенті.
Тобто Ви готові вносити це найближчим часом, вони набирають чинності, і 28 березня…
Якщо це буде проголосоване до виборів, то новообрані обласні та районні ради вже матимуть виконкоми, а районні та обласні адміністрації будуть скасовані.
Варто також визначитись, як ми діємо стосовно дострокових виборів. Я не розумію вимоги Партії регіонів щодо пріоритетності дострокових парламентських виборів. Очевидно, “Регіони” хочуть, щоб Віктор Янукович стартував на президентських виборах з посади прем’єр-міністра. Але це не знімає лінію головного конфлікту, оскільки після дострокових парламентських одразу ж стартують президентські вибори. Тож якщо говорити про дострокові вибори, то першими мають бути президентські вибори або одночасно – президентські й парламентські.
БЮТ ПОСТАВИВ ПАСТКУ, ЗІНІЦІЮВАВШИ ВИБОРИ В ТЕРНОПОЛІ, І САМ У НЕЇ ПОТРАПИВ, КОЛИ ЇХ СКАСУВАВ
Ви б могли пояснити логіку дій БЮТ на місцевих виборах у Тернополі? Казали, що БЮТ передумав брати в них участь, бо ваші соціологічні дані показали суттєве падіння рейтингу…
У будь-якій політичній справі, якщо прийнято рішення, треба його реалізовувати, тому я не голосував за скасування виборів у Тернопільську облраду. Перше соціологічне дослідження в Тернополі, проведене після того, як було прийнято рішення про вибори, показало, що близько 30% мав отримати БЮТ, близько 10% – “Свобода”.
Після того, як БЮТ місяць розповідав про необхідність виборів, а невдовзі змінив позицію на прямо протилежну, результати помінялися місцями. “Свобода” виходила на перше місце, а БЮТ – на друге.
Я пояснюю це тим, що була допущена велика помилка: мешканці Тернопільщини були дезорієнтовані тим, що БЮТ прийняв протилежне рішення. Якби ці рішення не мінялися, однозначно в БЮТ було б перше місце, а у “Свободи” – друге. Врешті-решт, БЮТ, порівняно з попередніми виборами, втратив би якісь відсотки, але був би перший. Натомість БЮТ поставив пастку, зініціювавши вибори, у яку сам і потрапив, коли їх скасував.
Інша проблема – це фактична неучасть БЮТ у виборах і брак контролю за фальсифікаціями, що мали місце. Тернопільські вибори вчать, що прийняті рішення слід виконувати й аналізувати всі наслідки ухвалених рішень.
Ведеться чимало розмов про майбутні кадрові ротації в уряді. Уряд, мовляв, підлаштовується під антикризові завдання. Але поки що “жертви” ротації виглядають значно професійнішими за “антикризовиків”. Скажімо, голова Укртрансгазу, відомий тим, що змінив на цій посаді героя газової війни Ярослава Марчука… Для чого створювати коаліцію – щоб потім тільки те й робити, аби всіляко її боронити?
На щастя, я не маю жодного відношення до кадрових питань. Кадрові питання – це система квот і преференцій для політичних сил та груп, що входять до коаліції. Оскільки я не представляю жодної групи, то не маю права когось висувати.
МЕНІ ВАЖКО ЗБАГНУТИ ПРИРОДУ ВИСОКОГО СТУПЕНЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ БЮТ ДО ЧЕРНОВЕЦЬКОГО У КИЇВРАДІ
Так виглядає, що столичний мер Леонід Черновецький домовився з прем’єр-міністром про пакт про ненапад та взаємну підтримку. Принаймні голосування у міськраді це підтверджують…
Мені важко збагнути природу високого ступеня толерантності БЮТ до більшості Черновецького в Київраді. Але те, що вона толерантна щодо політики Черновецького, уже помічають усі. Я не розумію генеральної лінії київської команди БЮТ, вважаю, що не треба було голосувати за бюджет та за рішення про дозвіл на залучення кредиту в банку «Хрещатик». Я не знаю, які причини спонукали їх до цього, але сьогодні київська фракція БЮТ ближча до команди Черновецького, аніж до опозиції.
Чи не вважаєте, що відставка Віктора Пинзеника з посади міністра фінансів стала своєрідною оцінкою економічній діяльності уряду?
Значною мірою остання прес-конференція Пинзеника – це прес-конференція міністра опозиційного уряду. Його доповідь показує, що є проблеми з бюджетом і економічною політикою влади. Трагедія політичного класу в тому, що в нас домінують крайні оцінки, прем’єр з урядом демонструють оптимізм, а опозиція та команда Президента – неадекватний песимізм. Я думаю, що криза дає підстави для вирішення серйозних речей, які в спокійний час не вирішиш. Ну, наприклад, змусити олігархів повертати валютну виручку на підприємства, а не ховати в офшорах.
Ми вже кілька разів голосували, щоб виключити можливість подвійного оподаткування з Кіпром. Але цікаво, що проти цього скасування і Партія регіонів, і комуністи, і Блок Литвина…
Також очевидно, що в умовах кризи варто говорити про необхідність непопулярних реформ, як-то в освіті, медицині, в пенсійному забезпеченні…
Чому Борис Колєсніков може сказати, що від Бойка та Льовочкіна Партії Регіонів тільки шкода, а ви не можете сказати те саме про рейдерів, латифундистів, які всіляко псують імідж БЮТ?
Я про це говорив напередодні виборів 2007 року. Оскільки нічого не змінилося, то я не бачу змісту повторювати.
Чому, на Вашу думку, чимало правильних, патріотичних ініціатив Президента Ющенка не знайшли широкої підтримки громадськості?
Як на мене, Президентові бракує системних гуманітарних знань. Складається враження, що його концепція гуманітарної політики базується на дослідженнях та книжках, виданих українською діаспорою. Тому головними пріоритетами представлення України у світі стали трагічна українська історія та поразки української державності. Натомість варто шукати об’єднувальні й консолідуючі ідеї та пропагувати героїчну Україну.
Суспільство можуть об’єднати перемоги, а не поразки, успіхи, а не трагедії.
Для прикладу, можете порівняти соціальну рекламу Секретаріату Президента до 195-річчя від дня народження Тараса Шевченка. По всій країні були розміщені бігборди з цитатою: «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть». Таке враження, що ми не пропагуємо творчість Шевченка, а шукаємо ворогів української держави. А мій фонд до 200-річчя Миколи Гоголя розміщає соціальну рекламу в Україні з фрагментами красивих, патріотичних та позитивних висловлювань Гоголя про Україну. Як-то: «Так вот она, Сечь! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!», «Чуден Днепр при тихой погоде… Ему нет равной реки в мире» тощо.
Тому очевидно, що всі гуманітарні ініціативи Президента, які, за задумом, мали б бути підтримані українським суспільством, викликали спротив, а часом протилежну реакцію.
Розмовляла Лана Самохвалова
