Миколо Володимировичу, останнім часом членів БЮТ, які висловлюють думки, що відрізняються від позиції Юлії Тимошенко, вона підозрює у змові з Фірташем, Яценюком або Балогою. В цей список потрапили і ви. То з ким ви змовилися, якщо висловлюєте власну позицію, не погодивши її з думкою фракції?
Я завжди висловлював власну політичну позицію. Проблема БЮТ в останній період полягає в тому, що кількість тактичних помилок серйозно зросла, і якщо раніше моє розходження з генеральною партійною лінією було не частим, то сьогодні, на жаль, таких ситуацій є доволі багато. Як відомо, я не підтримував відміну виборів у Тернополі, звільнення міністра закордонних справ Володимира Огризка, призначення Валентина Наливайченка Головою СБУ і багато інших. Моє позиціонування як людини із самостійною позицією жодним чином не пов’язане з симпатіями до тих чи інших політиків.
Ви не приховуєте, що є прихильником широкої коаліції. І говорите про приєднання Партії регіонів до вже існуючої більшості як про доконаний факт. Ви знаєте більше за інших? Адже регіонали заперечують, що збираються підсилювати коаліцію.
Я прихильник об’єднаної, а не широкої коаліції. Відмінність суттєва: широка коаліція – це фантастичний і нереалізований проект останніх років. Цей термін пов’язувався або з об’єднанням команди президента та Віктора Януковича, яке з засобів масової інформації гарантував Віктор Балога, як умову згоди на дострокові парламентські вибори 2007 року, або як проект об’єднання БЮТ та Партії регіонів, про яке активно ведуть мову з вересня 2009 року.
Я не підтримую ні один, ні інший проект. Скажу більше: я не вважаю, що широка коаліція, або парламентське об’єднання БЮТ та Партії регіонів може вирішити серйозні проблеми, які стоять перед кризовою Україною.
Я був і залишаюся прихильником об’єднаної антикризової коаліції. Під об’єднаною коаліцією я розумію всі фракції в парламенті, що мають ідеологічну близькість, передовсім в пріоритетах соціально-економічної політики. Це БЮТ, НУ-НС, блок Литвина та Партія регіонів. В такому форматі в опозиції залишилися б лише комуністи. Тому я б не говорив, що виступаю за приєднання Партії регіонів до діючої коаліції, радше за створення об’єднаної коаліції, що повинна до виходу України із кризи забути про політику і працювати на державу.
Схоже, що провал антикризових законів Тимошенко не став для неї сюрпризом. Сценарій, за яким уряд в разі непокори парламенту прийме власні рішення, розглядався з самого початку? Чи не спровокує це відповідні дії Верховної ради, наприклад, об\’єднання опозиції, пропрезидентської частини НУ-НС та, можливо, депутатів з коаліції, незадоволених політикою Тимошенко?
Урядові рішення, що дають можливість отримати кредит МВФ – стали крайнім, але необхідним засобом. Якщо бути дуже толерантним, то це не ідеальний у правовому сенсі підхід. Але, на жаль, небажання президента відповідати за свої публічні обіцянки перед МВФ призвели до того, що депутати "балогинського" "Єдиного центру" та групи "За Україну!" відмовилися за них голосувати. Тому в уряду залишався лише один варіант: брати відповідальність на себе.
Ви відстоюєте ідею одночасних виборів – президентських та до ВР. Продовжуєте стояти на своєму, навіть незважаючи на критику однопартійців?
Якщо буде створено об’єднану коаліцію, то є всі підстави взагалі говорити про певний мораторій на виборчу кампанію. Якщо ж в черговий раз, навіть в умовах серйозної економічної кризи, політикам домовитися не вдасться, то світ не придумав інших цивілізованих шляхів, як вибори.
Звісна річ, в суспільно-політичному сенсі найкраще одночасні вибори. З точки зору вирішення всіх конфліктів в системі центральної влади, оперативності виборчої кампанії та заощадження коштів. Я не беру до уваги правові проблеми, при політичній згоді це можна вирішити. Що стосується критики ідеї одночасних парламентських і президентських виборів, то треба просто зрозуміти, що або політична еліта домовляється і працює на країну, або її оновлюють чи переобирають. Інших альтернатив немає.
Чи багато в парламенті прихильників дострокових парламентських виборів? На якій підставі їх можна провести?
Думаю, що ідея проведення дострокових парламентських виборів ніколи не отримає більшості в парламенті. Вони можливі лише в парі з достроковими президентськими, або одразу після президентської виборчої кампанії. Проведення дострокових парламентських перед президентським я вважаю суспільно-політичним абсурдом. Адже сьогодні про розпуск парламенту можна говорити лише як про гру. Президент вважатиме, що він розпустив Раду, але ніхто це рішення виконувати не буде. Сьогодні без компромісу це питання вирішити неможливо. Президент міг би виступати з подібними ініціативами, якби мав рейтинг зразка 2005 року. Сьогодні, коли він за популярністю не потрапляє навіть в десятку політиків, він за визначенням не може реалізувати проект під назвою "розпуск парламенту".
Останнім часом поширюються думки, що у БЮТ можливий розкол. І що не всі соратники Юлії Тимошенко потраплять до наступного виборчого списку БЮТ. Як Ви це прокоментуєте?
Я думаю, дискусії про перспективи нинішніх депутатів БЮТ чи, скажімо, Партії регіонів, як найбільших фракцій, можуть зупинитися за умов демократизації виборчого законодавства. Я готовий розглядати різні версії запровадження відкритих списків, які переведуть конкуренцію за місце в партійному списку із площини лояльності до партійного керівництва чи фінансових статків в площину популярності в українському суспільстві чи в конкретних регіонах України.
Якщо припустити, що парламентські вибори відбудуться найближчим часом, як, на Вашу думку, зміниться конфігурація учасників?
До традиційних політичних гравців, – Партія регіонів, БЮТ, Блок Литвина та комуністи, – можуть додатися блок Яценюка та блок Ющенка. А в умовах суспільно-політичної та економічної кризи, ймовірно шанс матимуть і по одному представнику радикально правого та лівого спрямування.
Як Ви думаєте, наскільки реально провести через нинішній склад Верховної ради зміни до виборчого законодавства, на чому наголошує президент? Навколо якої виборчої моделі можливе об’єднання парламентської більшості?
Якщо парламент буде прислухатися до настроїв суспільства, то виборче законодавство необхідно редагувати в частині компромісу між відповідальністю за програму політичної партії та звітністю депутата перед виборцями. На жаль, поки що у нас немає такого варіанту виборчої системи, навкого якого могло б зібратися 226 голосів.
Як ви вважаєте, тема обрання президента в парламенті, яку час від часу піднімають ті чи інші політичні сили, ще актуальна?
Воно можливе за умов, коли абсолютна більшість політичної еліти домовляється про мораторій на всі вибори, як мінімум на час кризи. Тоді не лише вибори президента переносяться в парламент, а й відтерміновуються вибори до парламенту та органів місцевого самоврядування. Як тимчасовий антикризовий політичний захід це цілком реально.
Вікторія ЧИРВА
tsn.ua/analitika/tomenko-vibori-prezidenta-u-parlamenti-tse-tsilkom-realno.html
