«Проблема середньостатистичного громадянина, а особливо заклопотаного пересічного українця, полягає в тому, що він не здатний побачити дивні, унікальні й незбагненні речі довкола себе. Ось так сотні тисяч, якщо не мільйони людей, мандруючи, бігаючи та блукаючи центром Києва, не звертають уваги на будиночок, що у провулку Тараса Шевченка, 8а, неподалік Майдану Незалежності.
Зовні – звичайнісінький будинок архітектури ХІХ століття, оточений хмарочосами дизайну ХХІ століття. Та варто лише зробити крок, відчинити двері – і ви потрапите в інше життя.
Річ у тім, що навесні 1846 року в цій будівлі жив Тарас Шевченко, і на другому поверсі тут збереглася його творча майстерня, де нині можна побачити чимало особистих речей видатного українця. Так, саме в цей період Шевченко разом із Миколою Костомаровим (його люлька зі слонової кістки теж представлена у музеї) міркував над ідеологією Кирило-Мефодіївського товариства. Може, саме тут вони мріяли, щоб були у нашій державі «усі вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного… («Книга буття українського народу»).
Поряд із будинком зберігся невеликий дворик, у якому можна побачити ще одну унікальну річ – шовковицю Шевченка, що пам’ятає не лише поета, а і його друзів – визначних людей, які бували тут і думали про краще майбутнє своєї батьківщини.
Історія цього невеличкого будинку-музею з маленьким двориком у центрі Києва є доброю ілюстрацією того, що диво – завжди поруч із нами. Отож тепер, проходячи біля Майдану Незалежності, знайдіть час і зайдіть сюди, аби відкрити для себе це невеличке українське диво, яке збереглося в центрі урбанізованого міста ХХІ століття – Києва».
