112.ua
“Рідний Київ” поспілкувався з МИКОЛОЮ ТОМЕНКОМ – відомим політичним та громадським діячем, засновником Фонду «Рідна країна», ініціатором та організатором багатьох гуманітарних проектів загальнонаціонального масштабу, серед яких – акція «7 чудес України», «Здоровим і спортивним бути модно», «Твій Шевченко», видання «Український щорічник», аудіовидання для шкіл та дошкільних закладів України «Слуханка для української малечі», «Головні пісні України», «Класика української літератури. Живі голоси» та багато інших.
– Обіцяне життя «по-новому», нова влада, нові обличчя, нові реформи… Як змінився Київ після подій на Майдані? Куди він рухається зараз і які перспективи?
– Київ став столицею Революції гідності, саме тому кияни з великим оптимізмом очікували кардинальних змін в країні, які мали відбутися після подій на Майдані. Через це ступінь довіри до нової влади і оптимізм щодо майбутніх змін одним з найвищих в Україні був саме у столиці.
Так, в період втечі Януковича та перемоги Революції гідності в Києві були фантастично високі очікування. І це був ледь не поодинокий випадок в історії України, коли майже 70% громадян вважали, що в країні все йде у правильному напрямі. Це був березень 2014 року. Натомість вже у травні 2015 року лише 21% киян вважали, що країна рухається у правильному напрямі. Тобто, трохи більше як за рік майже половина населення Києва розчарувалася у ситуації в країні, у своїх очікуваннях. На сьогодні маємо ситуацію, коли настрої суспільства змінилися з рівністю до навпаки: тепер вже більше 60% населення не довіряє «новій» владі і вважає, що вона рухає країну у неправильному напрямку.
По великому рахунку, це – вирок нинішній політиці влади загалом і Києва зокрема. А тому треба негайно робити висновки.
«складається враження, що в Україні бракує кадрів, бо в пріоритеті – шкільні чи університетські друзі Прем’єр-міністра, колеги по бізнесу Президента та представники грузинської діаспори…»
– Яких, на вашу думку, найбільших помилок припустилася нова влада?
– Думаю, найбільшою помилкою стало те, що влада будувала країну одного дня, без стратегій, продуманих кроків, виважених рішень, професійних кадрів. Однією з головних помилок вважаю нездатність сформувати професійну патріотичну владу. Складається враження, що в Україні бракує кадрів, оскільки в пріоритеті – шкільні чи університетські друзі прем’єр-міністра, колеги по бізнесу Президента та представники грузинської діаспори.
Крім того, поганою звичкою був і залишається нарцисизм українських політиків, егоїзм політичних партій і неадекватність тих людей, які вважають, що вони найрозумніші від решти 46 мільйонів українців. Якщо влада проголосила 15 реформ, і жодна з них не є успішною, то, очевидно, треба провести інвентаризацію тих реформ і сказати: якщо в результаті реформи люди живуть гірше, то це – експеримент над людьми, а не реформа. І сьогодні вже необхідно зупинити усі ці експерименти і почати нарешті втілювати ті реформи, які би змінювали життя людей на краще, а не заганяли би їх в глухий кут та ставили на межу виживання.
«киянам не потрібна розпіарена «селфі-поліція», яку кожен день пропагують фейсбук-міністри …»
– Але реформа МВС, нова поліція – це успішна реформа влади?
– По-перше, життя покаже. Влада вважає цю реформу успішною, але у пересічних громадян вже виникає багато запитань і до нових поліцейських. Їм не потрібна розпіарена «селфі-поліція», яку кожен день пропагують фейсбук-міністри. Необхідна дієва поліція, яка би забезпечувала порядок в місті і безпеку громадянам, а також реальна реформа правоохоронних органів загалом. Адже, як відомо, завдання реформи – не лише зробити красиву картинку для іноземців чи українців, а вибудувати систему захисту та безпеки простої людини, щоб вона не боялась жити ні в селі, ні місті. Для прикладу наведу сумну статистику: з нового року у Києві вже викрадено більше 850 автомобілів, дуже серйозно зросла злочинність, крадіжки та кількість інших злочинів. Тому сьогодні потрібно думати не лише про піар, а й про системну реформу правоохоронних органів у цілому.
– А які основні помилки київської влади, команди Кличка?
– На жаль, багато в чому вона повторює помилки своїх попередників. По-перше, незрозумілою лишається стратегія розвитку міста Києва, починаючи від Генплану і завершуючи конкретними справами у найважливіших сферах життя.
По-друге, хибною є кадрова політика. Ключові посади обіймають люди, що мають прямий конфлікт інтересів: будівництвом та економікою управляють ті, хто безпосередньо займалися і займаються забудовою Києва. Заступники і більшість керівників департаментів КМДА працювали і, фактично, продовжують займатися бізнесом у тих сферах, за які відповідають. В результаті така кадрова політика, зрозуміло, не дасть ніяких позитивних результатів для міста та киян, адже майже кожен чиновник виявився зацікавленим у просуванні власного бізнесу.
По-третє, незрозумілими є пріоритети діяльності київської влади. Навіть в офіційному звіті, який розміщений як соціальна реклама по всьому місту, є маса речей, які не відповідають дійсності, бо вони ще не зроблені. Але для мене найдивнішим є те, що в тексті цього звіту немає жодної згадки про підтримку української культури, духовності, фізичного виховання, оздоровлення та найважливіше – про покращення якості життя людини. Виглядає, що такими термінами влада Києва не оперує, тому про них і не звітувала. А треба було би.
«підмазують» та «підчищають» лише центральну частину міста або ті напрямки, де живе так звана еліта…»
– Виходить, що Київ більше втратив, аніж здобув?
– Так. І розчарування киян – тому підтвердження. Візьмемо для прикладу фізичну культуру і спорт. Київ досі не став містом, що здатне забезпечити повноцінну програму підтримки фізичної культури і масового спорту. В Києві як не було жодного залу європейського рівня для ігрових видів спорту, так і немає. Фактично, крім Палацу спорту, побудованого ще в радянські часи, сьогодні в незалежній Україні, в її столиці, яку очолює відомий спортсмен, не вдалося відкрити жодного нового спортивного комплексу, який зміг би приймати спортивні змагання міжнародного рівня.
Фактично, нічого не зроблено і для того, щоб перетворити Київ на місто, комфортне для життя киян. Не реалізовано жодного серйозного інфраструктурного проекту, транспортних розв’язок тощо. Латання дірок на дорогах, які фактично зупиняють рух на важливих мостах міста майже на місяць (хоча в європейських країнах подібні ямкові ремонти роблять вночі і за лічені дні), важко назвати комфортною і сучасною модернізацією транспортного сполучення. Зміна руху громадського транспорту та умов перевезень без належного громадського обговорення, хаотична торгівля, непрофесійна робота в частині інформування населення в разі надзвичайних ситуацій (як це було нещодавно з пожежами під Києвом) – це не є комфортом для мешканців столиці.
На жаль, Київ залишається містом для обраних, а не для киян. «Підмазують» та «підчищають» лише центральну частину міста або ті напрямки, де живе так звана еліта. У решті районів, де живуть звичайні кияни, як нічого не робилося, так і не робиться. Хіба що поодинокі громадські ініціативи.
Раніше Київ як столиця України був цікавою туристичною перлиною. Сьогодні столиця зовсім не приваблива для туристів. Якщо порівняти туристичну інфраструктуру, довідкову базу, вказівники Львова і Києва, то у нас – відставання від Львова не в рази, а в десятки разів!
– А як щодо боротьби з корупцією, люстрацією і «перезавантаженням» влади у Києві?
– Цього точно у Києві не відбулося. Свого часу я очолював Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради щодо розслідування діяльності столичної влади, «молодої» команди Черновецького. Так от, я передав до прокуратури достатньо матеріалів для порушень десятків кримінальних справ та притягнення до відповідальності тодішніх чиновників. Найцікавіше, що свою виборчу кампанію Віталій Кличко розпочинав цитатами з даних моєї комісії. Він називав суми грошей, які були вкрадені командою Черновецького, і обіцяв повернути місту і гроші, і землі, і приміщення. Але, на жаль, незважаючи на передвиборчі використання висновків ТСК, на сьогодні я не знаю жодної кримінальної справи (починаючи зі смерті директорки книгарні «Сяйво» і закінчуючи тотальним незаконним розбазарюванням землі), які були би доведені до кінця, а активні учасники «молодої команди» Черновецького понесли би покарання чи повернули вкрадені гроші до бюджету.
Більше того, сьогодні більшість представників влади Черновецького успішно задіяні в різноманітних структурах нинішньої влади на державному та місцевому рівнях. Тому годі сподіватися, що ці корупційні справи будуть завершені і відбудеться якесь «перезавантаження».
«Склад нинішньої Київради чисельністю 120 осіб варто було би скоротити до 50-ти…»
– Можливо, щось змінять вибори, які відбудуться за новими правилами 25 жовтня?
– Я не вважаю, що новий закон про місцеві вибори є досконалим і таким, що відповідає ідеології обіцяних відкритих списків. Киян також обманули і з виборами до районних рад, пообіцявши відновити районні ради (вибори до яких вирішили провести у 2016 році) та радикально скоротити кількість нинішнього депутатського корпусу. Реально депутатський корпус буде скорочено лише на 10-20%. Натомість переконаний, що його необхідно скоротити принаймні на 50%! Я неодноразово висловлювався стосовно того, що Київ в силу своєї великої чисельності населення і територіальної розгалуженості мусив би мати депутатів райрад, які би безпосередньо працювали з киянами. Водночас кількість депутатів райрад має бути зменшена з одночасним суттєвим зменшенням кількості депутатів Київради. За таких умов управлінська модель Києва буде оптимальною і не буде повторювати суміш радянської моделі з нинішньою. Правильним кроком було би ухвалення рішення про зменшення чисельності Київради зі 120 до 50 депутатів. А чисельність депутатів районних рад за таких обставин мусила би сягати не більше 25 осіб.
«Партія регіонів не бере участі у виборах, бо страшно, а «Народний фронт» – бо соромно…»
– А як ви ставитесь до об’єднання УДАРу і БПП?
– Фактично, Київ стане тестом для об’єднаної партії влади – «УДАРу», «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту». Хоча, з «Народним фронтом» виникла унікальна ситуація: мабуть, вперше в історії партія, яку очолює Прем’єр-міністр, офіційно відмовилась окремо брати участь у виборах. Такого прецеденту ще не було. Хоча народ цьому знайшов своє пояснення, жартуючи, що Партія регіонів не бере участі у виборах, бо страшно, а «Народний фронт» – бо соромно…
Дехто з політологів пояснює це тим, що єдиний список дуже вигідний для нинішнього прем’єр-міністра. Адже зрозуміло: якби партія Яценюка пішла на вибори самостійно, то було би дуже важко пояснити, як лідер політичної сили, яку підтримує лише кілька відсотків населення, може займати посаду прем’єр-міністра. Натомість ідея єдиного списку виглядає достатньо сумнівною з точки зору інтересів інших політичних партій, зокрема, БПП. Адже тепер команді Президента треба взяти на себе повну відповідальність за те, що робив, м’яко кажучи, непопулярний в країні уряд Яценюка.
«УДАР» опинився, напевне, в найгіршій ситуації серед цих трьох партій. Для того, щоб допомогти лідеру партії отримати серйозну підтримку на виборах мера Києва, «ударівці» тепер змушені бути в одній колоні з урядовцями, яких зовсім нещодавно піддавали нещадній критиці. Отож, зрозуміло, що рядові партійці БПП і УДАРу заради врятування кількох людей на посадах прем’єра та мера Києва не зовсім раді опинитися в одній «братській могилі» трьох партій. Але остаточну оцінку єдиному списку влади дадуть виборці.
Тож, без кардинальних змін стратегії, пріоритетів діяльності та правильного підбору кадрів важко сподіватися на швидкі зміни на краще як в Україні, так і в Києві зокрема. Можливо, результати місцевих виборів 25 жовтня створять передумови для таких змін.
“Рідний Київ”
