Сьогодні, під час ранкового ефіру на «5 каналі» заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко нагадав, що 5 квітня виповнилося 300 років з дня прийняття Конституції Гетьмана Пилипа Орлика. М.Томенко підкреслив, що мова йде про визначну правову, політичну та інтелектуальну пам’ятку. «Особливість цього документу в політичному сенсі пов’язана з тим, що йдеться про фактично добровільну відмову від частини своїх повноважень Гетьманом та старшиною на користь козацької громади, міст тощо», – сказав він.
Микола Томенко підкреслив, що в правовому сенсі це документ, який вперше в українській правовій політичній думці, та один із перших в європейській, чітко фіксував фактичний розподіл влади, вибудовував так звані інститути стримування та противаг, визначав особливість податкової політики, привілеї місцевого самоврядування, статус судової влади тощо.
«В інтелектуальному сенсі дуже важливо те, що документ задумувався як документ, що презентував Україну як державу і націю з тривалою історичною традицією», – наголосив Віце-спікер. За його словами, недаремно у преамбулі зафіксовано певну міфологічну тезу про походження українців. Зокрема, «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького» розпочинаються наступним чином: «Во ім’я отця, і сина, і святого духа, прославленого у святій Трійці Господа Бога. Нехай буде на вічну славу і пам\’ять Війська Запорозького і народу Руського… Отак і народ козацький, давній та відважний, раніше званий Хозарським, спочатку підніс безсмертною славою, широкими володіннями та героїчними діяннями…»
«Отож, бачимо, що до української державної традиції відноситься не лише доба Київської Русі та Запорізького козацтва, а й вводиться в частину української історії так званий хозарський період, що зрозуміло не витримує критики історичною дйсністю. Однак, тим не менше, це важливо в розумінні того, що автори намагалися всіляко найти історичні аргументи більш давньої української історії, бо, як відомо, Хозарський каганат був утворений у VІ столітті і певний період хозари проживали на частині території теперішньої України», – відмітив Микола Томенко.
Водночас, заступник Голови ВР М.Томенко підкреслив, що варто не забувати і про своєрідні уроки цього документу. «У Конституції Пилипа Орлика 1710 року ми можемо знайти рецепти демократичної та антикорупційної української влади», – сказав він.
Микола Томенко зазначив, що «вже триста років українська еліта декларує необхідність боротьби з корупцією, але, на жаль, на практиці не може її позбавитися». Як приклад вікової актуальності антикорупційної політичної діяльності М.Томенко процитував фрагменти 8 та 10 розділ документу. Так, у 8 розділі, вказується, що «… Генеральна старшина, яка постійно перебуває при Гетьмані, повинна доповідати Ясновельможному Гетьману про всі публічні справи, що перебувають у її віданні. І (подібні) донесення не повинні прийматися через посередництво наближених особистих слуг Гетьмана, котрих не слід залучати до участі у будь-яких законодавчих, управлінських і військових справах, відсторонивши їх від посольства, а ще більше – від громадських (доручень)…», а в 10 розділі, зокрема, говориться наступне: «Оскільки ж усі тягарі і здирство нещасного простолюду беруть свій початок із підкупу за сприяння особам, що просять і домагаються судових посад, не користуючись довір’ям і не маючи заслуг, але ненаситно прагнучи до власного збагачення, розбещуючи урядовців, козаків і простолюдинів, завойовуючи прихильність Гетьмана підступними дарунками, за допомогою яких намагаються без вільних виборів, всупереч праву і рівності, піднятися на вершину полкових та інших урядів і почестей…».
«Як бачимо, не дивлячись на триста років української історії, проблема корупції в українській владі, в тому числі судовій, та законодавчо непередбачений вплив оточення, а не уповноважених у структурах влади, залишається, як тепер зрозуміло, історичною вадою української влади», – підсумував Віце-спікер.
Відповідаючи на запитання ведучих, Микола Томенко сказав, що можна з певним застереженням ставитися до даного документу, який лише частково діяв на певних територіях Правобережжя, як мінімум, у 1710-1711 роках, «однак, він заслуговує на пропагування, передовсім, як визначна інтелектуальна та правова пам’ятка українського народу».
