Сьогодні Заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко відвідав публічну бібліотеку імені Лесі Українки, де зустрівся з керівниками київських бібліотек та презентував їм свою книгу «Історія української Конституції».
Книга «Історія української Конституції» призначена для викладачів, студентів та людей, які вивчають історію України та її Конституційне право. В ній зібрано рідкісні та всім відомі текти Конституцій України різних часів. Окрім того, в книзі дана загальна характеристика історичних подій, які передували прийняттю тих чи інших Конституцій та представлена роль політичних і громадських діячів у процесі їх прийняття. Микола Томенко передав примірники книги «Історія української Конституції» всім бібліотекам столиці.
Говорячи під час зустрічі про ухвалення оптимальної моделі Конституції, Микола Томенко сказав: «Історичний Конституційний досвід України вчить, що оптимальною Конституцією не може бути Конституція, яку ухвалюють без згоди суспільства та без консенсусу всередині політичної еліти».
Віце-спікер нагадав, що, згідно Указу Президента, до 1 грудня проходить «всенародне» обговорення варіанту Конституції, яку написали кілька підлеглих Президента. Він зауважив, що цей проект та його обговорення можна вважати своєрідним новорічним подарунком Президенту від його підлеглих, але цей проект та його обговорення не має жодного відношення до спроби запропонувати такий Основний Закон України, який би наводив порядок у країні і був формою суспільного договору між владою і суспільством. А тому, за словами М.Томенка, загальнонаціональне обговорення проекту «президентської» Конституції, якого насправді не було, нічого не додає і не віднімає у справі ухвалення нової Конституції України.
Микола Томенко також висловив переконання, що «після завершення президентської кампанії можливий початок реальної Конституційної дискусії, де суспільство, експерти і політики почали б думати як спільно запропонувати найкращий варіант Основного Закону для України. Сьогодні ж важливішим є дотримання чинної Конституції, а не спроби писати Конституцію під конкретну політичну особу».
