Коментуючи зареєстрований у Верховній Раді Проект Закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», поданий Президентом України, заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко відзначив: «Цей документ цікаво розглядати не лише у контексті виконання передвиборчих обіцянок Президента Віктора Януковича, а й порівнюючи його з іншим стратегічним документом, який поданий урядом Миколи Азарова та проголосований парламентом, – Законом «Про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік».
Микола Томенко наголосив, що обидва документами «стратегічні і є дороговказом для України». Водночас, Віце-спікер зазначив, що «якщо порівняти в них, так звану, світоглядну складову України, яку будує нова влада, то виявляється, що підходи уряду і Президента суттєво різняться».
Зокрема, Микола Томенко нагадав, що під час обговорення Закону «Про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік» і під час першого читання, і під час підготовки до другого читання, він звертав увагу на відсутність в ньому конституційних норм щодо підтримки функціонування української мови, української культури. «Однак, не дивлячись на це, програма була ухвалена в редакції без цих поправок і не містила жодної норми, яка б передбачала підтримку та розвиток української мови, української культури, історичної традиції тощо», – зауважив він.
Зважаючи на це, Віце-спікер назвав парадоксальним те, що стаття 10 «Засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері» Законопроекту Президента – це фактично переписана стаття Конституції, з якої взято саме ті норми, які пропонував він під час підготовки до другого читання Програми уряду. «Цікаво, що ці пропозиції були відхилені і коаліцією, і урядом», – відмітив він. В президентському документі читаємо: «реалізація державної мовної політики на основі норм національного та міжнародного права, забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
М.Томенко також відзначив, що в розділі, що стосується освіти, на відміну від урядової Програми, в якій було зафіксовано лише загальне впровадження якісної вищої освіти у відповідності до європейських стандартів, в Законопроекті Президента чітко прописано «реформування та розвиток вітчизняної системи вищої освіти та науки, забезпечення їх інтеграції в європейський та світовий освітній та науковий простір, запровадження принципів та стандартів Болонського процесу».
Питання культури в Законопроекті сформовано як «відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини» тощо. Не менш патріотично, зауважує М.Томенко, звучить і стаття 11 «Засади зовнішньої політики», серед яких названо «створення сприятливих зовнішньополітичних умов для розвитку української нації, її економічного потенціалу, історичної свідомості, національної гідності українців, а також етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності громадян України усіх національностей». Натомість, в урядовій Програмі, нагадав М.Томенко, така термінологія відсутня взагалі.
Серед проблемних і дискусійних норм, що закладені в Проекті Закону Президента, заступник Голови ВР назвав «неоднозначне сприйняття необхідності зміни адміністративно-територіального устрою». Так, стаття 4 «Засади внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів» передбачає «удосконалення системи адміністративно-територіального устрою на принципах економічної самодостатності та доступності адміністративних (управлінських) і соціальних послуг споживачам цих послуг». Віце-спікер нагадав, що дискусія на цю тему ведеться вже кілька років і очевидно, що поки «нема готовності українського суспільства до зміни системи адміністративно-територіального устрою».
«Також очевидно, що команда Президента поки що не готова до реформи в армії, оскільки стаття 6 передбачає «забезпечення поступового переходу до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі». Отже ідея з професійною чи навіть контрактною армією, це ідея, яка не буде реалізована у найближчій перспективі», – сказав М.Томенко.
Також, на думку заступника Голови ВР, серйозну дискусію викличе норма, що стосується «формування інфраструктури ринку земель, забезпечення оформлення правовстановлюючих документів на право власності на землю». «Все, що пов’язано з приватною власністю на землю завжди було проблемою та спричиняло дискусії», – нагадав він.
«Очевидним є й те, що команда Президента вирішили не поспішати повертати знецінені заощадження громадян, адже поява слова «поетапне» погашення зобов\’язань держави за знеціненими заощадженнями громадян» означає, що такий процес буде тривати довгі роки», – переконаний М.Томенко.
Окрім того, на думку Миколи Томенка, викликає стурбованість подальша риторика нової влади в контексті термінів федеративної держави. «Завдання «відродження та збереження культурної самобутності регіонів» – термін з категорії федеративних доктрин, оскільки в Україні завжди відстоювали підхід забезпечення культурної самобутності етносів та національних меншин, – підкреслив він, – а запропонований термін означає, що влада серйозно думає над концепцією національно-культурної автономії, що, є не просто хибним, а шкідливим підходом для єдності країни».
«Зрозуміло, що дискусію викличе і позиціонування України як позаблокової європейської держави та відмова від євроатлантичної інтеграції», – зазначив М.Томенко. Натомість, він відмітив, що автори намагалися знайти певний баланс і зафіксували завдання «продовження конструктивного співробітництва з НАТО та іншими військово-політичними блоками» та зберегли європейський вектор і європейську стратегію України, що її пропагувала попередня влада (ст.11 «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі»).
Окрім того, однією з ключових проблем Проекту Закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» Микола Томенко назвав невідповідність даного документу програмним засадам партій, що входять до пропрезидентської та проурядової коаліції, оскільки ціла низка його позицій прямо суперечить передвиборчим програмам, як мінімум, Комуністичної партії.
Підсумок аналізу Проекту Закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», на думку М.Томенка, дає підстави зробити два висновки. Перший – документ уряду і документ Президента – документи, що мають серйозні, часами, фундаментальні і світоглядні розбіжності, особливо, коли йдеться про гуманітарну складову та зовнішньополітичні відносини. Другою особливістю є те, що ті засади, які декларує, переданий у Верховну Раду Законопроект, представники коаліції та урядовці не просто не підтримують, а своєю практичною діяльністю, заявами, рішеннями уряду та проектами законів роблять прямо протилежне. «Отже, якщо даний документ буде ухвалений, то Президент мусів би звернутися до Верховної Ради з пропозицією про звільнення низки чиновників та відкликання багатьох законопроектів, які прямо суперечить стратегії документу, поданого ним до парламенту», – наголосив М.Томенко.
