З давніх-давен хліб та врожай – то найбільше багатство для українця, і тому ще в давні часи родового побуту склався культ хліба, тісно пов’язаний з зажинками, обжинками, з cонцем, землею і водою.
Зажинкові звичаї були дуже урочисті у деяких місцевостях, зокрема, на Полтавщині. Деякі землі сучасної Черкаської області колись були частиною Полтавської губернії, а тому тут збереглися яскраві фрагменти зажинкових звичаїв. Не забути про давні добрі та корисні звичаї наших пращурів та хоча би на мить поєднатися з щедрою природою – таку мету переслідували учасники етнодійства, яке відбулося у п’ятницю, 11 липня у Золотоніському районі Черкаської області.
Зажинки – це велике молитовно-господарське свято великої ваги, тому на дійстві були присутні важливі керівники області, відомі співаки, музиканти та численні гості зі столиці. Організатори цього свята – народний депутат України Микола Томенко, який народився та виріс на Черкащині, та Голова Черкаської облради Володимир Гресь. Серед запрошених – Анатолій Хостікоєв, Наталія Сумська, Антоніна Матвієнко, ВІА „Кобза” та інші відомі митці.
Зажинали завжди перед святом Петра і Павла (12 липня) – коли «вистигло» жито, пшениця чи ячмінь. За словами організаторів, зажинки обов’язково робляться в присутності священика, аби той помолився, посвятив перший сніп та попросив у Бога доброго врожаю.
Вважають, що на зажинки обов’язково має бути хороша погода – тоді Бог благословляє на гарний врожай. Проте, у запланований день зажинок на Черкащині лив дощ. „Важливо те, що усі, хто були в той час на полі, окрім гарного врожаю, просили і доброї погоди, щоб можна було цей врожай зібрати. І знаково, що по завершенню нашого обряду вийшло сонце. Віримо, що це дуже добрий знак”, – зазначив Микола Томенко.
Молоді дівчата на полі співали хороводні пісні на вили собі вінки з колосків, а потім усі разом з веселими піснями поверталися додому.
Зерно, яке вимолочувалось після зажинок використовували по-різному: з частини випікали перший хліб, який приносив родині здоров’я на цілий рік, частину освячували у церкві, а перед засівом змішували її із насінням, щоб гарно проростало. Соломою з першого снопа загодовували худобу, щоб не хворіла тощо.
* Фото Влада Мусієнка
Очевидно, що в кожній місцевості зажинки робилися по-різному, але на Черкащині на сьогодні це свято збереглося, хай у дещо модерновій, але символічній формі.
Більше про зажинки 11 липня на Черкащині можна побачити тут:
