Восени 2006 року тут проходив етнофестиваль «Зоряна осінь в Качанівці». Проект «ЕтноОсінь: Зоряна осінь в Качанівці» став продовженням ініційованої Миколою Томенком масштабної культурно-благодійної акції етнофестивалів, яка стартувала 6-7 липня 2006 року у с. Гоголеве на Полтавщині під назвою «ЕтноЛіто – ХІХ Купальські ігри на батьківщині Гоголя».
Основною метою «ЕтноОсені» є відкриття для широкого загалу маловідомої, але справжньої перлини української культури – Національного історико-культурного заповідника „Качанівка”.
В свій час Качанівка була справжнім осередком духовності, місцем інтелектуального спілкування визначних діячів не лише української, а і російської еліти. Тут в свій час бували і творили Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Марко Вовчок, Михайло Глінка, Микола Маркевич, Михайло Врубель, Василь Штернберг, Ілля Рєпін та багато інших знаменитих на весь світ митців.
Для нас важливо, щоб окрім відвідин старовинного палацу, прогулянок парком, виступів традиційних музик та виставок народної творчості, в цьому місці за традицією бодай раз на рік збиралися представники української (а в перспективі і російської) еліти.
Тому на цей захід були запрошені відомих митців, громадських та політичних діячів, журналістів, а також представників дипломатичного корпусу. Щоб вони, скориставшись атмосферою культури та толерантності, навіяною визначним історичним місцем та класичною музикою, змогли разом вирішувати проблеми співпраці у сфері культури та мистецтва.
“Під час моєї роботи Віце-прем’єр-міністром з гуманітарних та соціальних питань Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» був одним з об’єктів, до відродження якого Уряд намагався привернути державну увагу і надати фінансову підтримку в тому числі. Я переконаний, що зараз необхідно продовжити процес реставрації усіх споруд цього заповідника для того, щоб «Качанівка» повноцінно могла приймати у себе не лише українських, а й іноземних туристів. Окрім того, ця унікальна історична пам’ятка має повернути собі одне зі своїх головних призначень – бути також і місцем для спілкування української та російської інтелігенції”, – Микола Томенко.