Так означив сьогодні під час брифінгу Заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України», який передав Президент України Верховній Раді під час свого виступу 31 березня.
Микола Томенко зазначив, що всі ініціативи, зібрані в цьому документі, зводяться до того, що в разі ухвалення даного Законопроекту, як Основного закону України, в країні утвердиться влада Президента та олігархів, що отримають фантастичні повноваження як майбутні сенатори Української держави.
В основу цього спеціального українського політичного ладу покладено десять ініціатив:
1. Перша ініціатива пов’язана з адміністративно-територіальною реформою, зі статті 76 та пункту 10 проекту випливає, що в Україні буде змінено територіальний лад, тобто відбудеться зменшення кількості сільських, селищних, районних рад, а через п’ять років, в 2014, буде зліквідовано поділ на області;
2. стаття 77. Дивна з точки демократії ініціатива, вона обмежує право балотуватися військовослужбовцям, суддям та низці інших категорій державних службовців;
3. стаття 78 передає повноваження вносити зміни до Конституції України виключно через всеукраїнський референдум, що призначається Президентом України;
4. стаття 86 передбачає утворення Національних Зборів, що складається з двох палат: Палати депутатів – триста народних депутатів, які обираються строком на чотири роки та Сенату, до складу якого входять по три сенатори, які обираються строком на шість років в Автономній Республіці Крим, кожній області, місті Києві, в містах, що за статусом прирівняні до області. Цікава демократична новинка в тому, що всі Президенти України стають довічними сенаторами;
5. стаття 91 зберігає високий ступінь депутатської недоторканності. Народний депутат баз згоди Палати депутатів, а сенатор без згоди Сенату, не може бути затриманий чи заарештований. Цікаво, що забута ключова ініціатива Президента Ющенка про найважливіше зло корупції – недоторканність депутатів. До речі, не менш дивне повернення в сучасну Конституцію радянської норми Конституційного права про відповідальність за наклеп.
6. стаття 97 визначає повноваження, точніше відсутність повноважень Палати депутатів, що формується політичними партіями на виборах. Палата депутатів, за версією Президента, це своєрідний інститут законодавства, який передає документи спочатку в Сенат, а потім Президенту для вирішення. Палата депутатів не має практично жодних кадрових прав, за виключенням затвердження складу Кабінету Міністрів України, половини Рахункової палати та призначення Уповноваженого з прав людини.
7. стаття 100 визначає повноваження Сенату, як дійсного владного органу української олігархії, який схвалює закони Палати депутатів, призначає всі вибори і самостійно та спільно з Президентом України здійснює практично всі кадрові рішення в країні.
8. статті 118, 119, 120, 142, 166 щодо статусу Президента України. Згідно з ними, Президент виступає як реальний керівник уряду, оскільки може зупинити рішення Кабінету Міністрів, фактично очолює судову систему України;
суддів всіх судів, за виключенням Верховного Суду та Вищого спеціалізованого призначає на посаду та звільняє Президент за поданням Ради юстиції (ст. 142);
утворює суди та визначає судові округи. Як сказав Леонід Черновецький про себе, що він є «заслуженим прокурором України», то в тексті запропонованої Конституції майбутній Президент теж виступає своєрідним прокурором, оскільки призначає на посади Генерального прокурора України, Голову Служби безпеки, Голову Національного бюро розслідування, Голову Служби зовнішньої розвідки за згодою сенату, а звільняє самостійно (ст. 118) ;
стає «почесним» міністром освіти, науки, культури і туризму, оскільки призначає та звільняє з посад керівників національних державних закладів у сфері науки, культури, туризму. Для прикладу, лише в сфері освіти біля 100 вузів зі статусом Національного;
самостійно керує органами місцевої виконавчої влади, оскільки ст. 166 передбачає, що голів державних адміністрацій в областях та містах, та в містах, прирівняних до статусу обласних, призначає та звільняє виключно Президент;
9. Кабінет Міністрів України (статті 126, 131) такий собі «вищий орган в системі органів виконавчої влади з прем’єр-міністром та одним віце-прем’єр-міністром, будь-яке рішення якого може скасувати Президент і йому не підпорядковується жодний орган виконавчої влади;
10. стаття 147. Принцип формування Конституційного суду відповідає «президентсько-олігархічній» республіці. 18 суддів призначаються за поданням Президента України рішенням Сенату, що ухвалюється не менш як двома третинами від його загального складу.
Підсумовуючи Микола Томенко зазначив, що «очевидно, що в Україні не буде створено «президентсько-олігархічної» республіки. Натомість, цікаво, хто підготував такий унікальний документ і чи ознайомився Президент України з його змістом, коли підписував і презентував у Верховній Раді цей законопроект».
