Сумно, що день народження відомого керівника української держави, визначного історика, науковця і публіциста Михайла Грушевського сьогодні вшановує лише громадськість, а не влада.
Про це заявив Микола Томенко, який разом з Андрієм Павловським, Олександром Федоренком та громадськістю вшанували сьогодні 147-му річницю з дня народження видатного українця.
facebook.com
Зокрема, вони поклали квіти до пам’ятника Михайлу Грушевському, а також відвідали його могилу на Байковому кладовищі.
facebook.com
Говорячи про значення постаті М. Грушевського для сьогоднішньої України, Микола Томенко зазначив, що він як історик і вчений – беззаперечний авторитет, який не потребує підтвердження статусу. «Його політична діяльність є дуже повчальною, особливо з огляду на сьогодення. Як відомо, М. Грушевський після проголошення Української народної республіки до останньої хвилини сподівався на те, щоб сформувати демократичні «братерські» відносини між Україною та Росією. І лише після того, як більшовицькі війська на чолі з Муравйовим почали бомбити Київ, зокрема, і будинок, де жила сім’я Грушевського, він зрозумів, що тільки українцям потрібна власна самостійність і незалежність. А її сусіди дбають лише про свої національні інтереси», – зазначив Микола Томенко.
Так, зокрема, в статті «Очищення вогнем» Михайло Грушевський написав: «Для неї завдання цього походу – «бити хахлів», що після 250-літнього поневолення наважилися підняти голови й скинути з себе московську кормигу. Інтелігентніші провідники більшовиків не виявляють так щиро справжніх національних мотивів, але з їхньої тактики виступає так само чітко це завдання: повернути назад в московську службу збунтованих українських підданих, а для того винищити культурі центри України, інтелігентські сили українські. Українців ловлять, заарештовують, розстрілюють тільки за те, що вони українці».
facebook.com
«Тому сьогодні, вшановуючи день народження одного з найвизначніших вчених, науковців і державних діячів України Михайла Грушевського, мусимо пам’ятати уроки минулого і не попастися в пастку традиційної української ілюзії про те, що російські демократи одночасно вболівають і за Росію, і за Україну. Очевидно, за Україну мусимо вболівати ми самі – самі будувати її незалежність, захищати її свободу та національні інтереси», – підсумував Микола Томенко.
