Голова Комітету з питань свободи слова та інформації – про Українське радіо, інформаційну безпеку, свободу слова та суспільне мовлення
Очільник профільного для медіа парламентського комітету Микола Томенко оцінює поточну ситуацію зі свободою слова як загрозливу, яка без привернення уваги до неї може стати критичною. Адже йдеться про кілька старих-нових тенденцій у справі загрози свободі слова. По-перше, з його вражень, відновлюється практика судових позовів посадових осіб, особливо правоохоронних органів до журналістів. По-друге, повертається «модна за часів Кучми технологія маніпуляції та пропаганди», коли через «зливні бачки» поширюється інформація для дискредитації опозиції, але цього разу «зливними бачками» стають поважні ЗМІ. По-третє, з метою подальшої маніпуляції використовується листування опозиційних партій.
Пан Томенко також стурбований ситуацією з інформаційною політикою та безпекою держави, зокрема, нищенням Українського радіо, пропагуванням «совєтського руського міра» в ефірі Першого національного, участю журналістів інших держав у політичних ток-шоу. При цьому проект суспільного мовлення, що має бути неодмінною складовою інформаційної політики держави, на його думку, реалізовувати передчасно – щонайменше до президентської виборчої кампанії.
Ситуацію з упровадженням цифрового телебачення пан Томенко вважає «аферою». А відтак сподівається, що комітету вдасться провести «неупереджене парламентське розслідування з введенням податку на цифрове мовлення для однієї приватної структури, що зареєстрована в офшорній зоні, натомість отримала право здійснювати функції державної інформаційної політики».
Про все це, а також про новий цикл авторських телепрограм «Сім історичних чудес України» Микола Томенко розповів у чат-конференції «Телекритики», повну версію якої пропонуємо вашій увазі.
– Доброго дня! З огляду на те, що сьогодні світ відзначає День радіо, розпочнімо з проблем радіо.
– Пане Миколо, що насправді трапилося з Українським радіо? Чия ідея була його вимкнути? Чи надовго вистачить коштів, яких знайшли, щоб його увімкнути, і, нарешті, наскільки реально в нашій країні, при нинішній владі захистити національного мовника?
– Справа виглядає таким чином. Протягом останнього періоду Українське радіо (йдеться про всі три формати) суттєво зменшувало так зване проводове покриття. За оцінками експертів, не більше як 1,6-1,7 млн наразі збережено. Натомість держава загалом та Національна рада зокрема за останні роки не зробила реальних кроків із забезпечення Національного радіо ФМ-частотами. Пояснення можуть бути такі: це не входило в так звану державну інформаційну політику, представники в Нацраді не мали реального впливу, на відміну від медіахолдингім, які лобіювали ФМ-частоти для своїх радіостанцій.
Криза, або так звана криза 5 лютого, коли була відключена значна кількість передавачів у зв’язку з як мінімум семиразовим скороченням фінансування, пов’язана, на мою думку, ще й з додатковим фактором: певним протистоянням керівництва Держкомтелерадіо і керівництва Національного радіо і, можливо, прагненням молодої складової оновленого уряду провести кадрову революцію у всіх структурах, які займаються інформаційною політикою в Україні.
Те, що ми спільними зусиллями (я маю на увазі Комітет з питань свободи слова, громадськість, власне слухачі) змусили повернути трансляцію, не означає, що ми вирішили питання з майбутнім Українського радіо. Інформую, що ми будемо займатися цим питанням. Так, зокрема, 21 лютого відбудеться в парламенті круглий стіл «Стратегія розвитку Українського радіо».
– Під час візиту Жириновського в Україну, цьому запеклому імпер-шовіністу і українофобу був наданий ефір на Першому національному в програмі Андрія Пальчевського «Глибинне буріння». Чи не вважаєте ви, що це все одно, як на ізраїльському ТБ був би наданий ефір президенту Ірану Ахмадінеджаду або очільникам Аль-Каїди, Хамасу чи Хезболи? Чому таке неподобство можливе на українському державному телебаченні? Розцінюю сам факт запрошення Пальчевським Жириновського образою моїх національних почуттів, честі і гідності як українця і вимагаю від очолюваного вами Комітету як офіційного засудження такого ганебного факту, так і дій, які б унеможливили подібні гидотні речі в майбутньому. І взагалі, хто такий Пальчевський, звідки він узявся на українському телебаченні і на яких підставах він вважає себе журналістом? Чи не хочете запросити його на Комітет? Нехай дасть пояснення – і щодо себе, і щодо Жириновського.
– На жаль, на Першому національному не лише в програмі Андрія Пальчевського «Глибинне буріння» пропагується совєтський руській мір. Правильно було б не обговорювати на Комітеті зміст кожної програми чи окремого журналіста, а вплинути на редакційну програмну політику Першого національного. Ближчим часом плануємо, напевне в режимі круглого столу, обговорити питання програмної політики, фінансування і майбутньої долі Першого національного.
– Чи не думає Комітет розробити законодавчі проекти, які б були спрямовані на обмеження російських та інших легіонерів на українському ТБ? Зокрема, як ви ставитесь до того, аби попрацювати над нормою, згідно з якою, журналіст, який не володіє державною мовою, не може вести передачі на українському каналі незалежно від форми його власності? Тоді б такі як Шустер, Кисельов, Суханов і їм подібні або не їхали б в Україну взагалі, або перед тим як вийти в ефір, вимушені були б вивчити українську.
– Є проблема між законом і практикою нашого телевізійного життя. Загалом певні обмеження щодо участі іноземних журналістів передбачені виборчим законодавством, але жодного разу не виконувалися, з огляду того, що більшість впливових політичних сил, у тому числі опозиційних, не вважали за необхідне їх виконувати. Моя позиція інша: я був і залишаюся на тій точці зору, що за нинішнього стану української державності варто обмежити участь журналістів інших держав у виборчих та загалом політичних ток-шоу. Ще раз кажу: моя позиція – радше виняток із правил, оскільки політики, як ви спостерігаєте, в тому числі, які представляють радикальний політичний спектр, не відмовляються від участі у ток-шоу, які ведуть іноземці.
– Пане Миколо, на вашу думку, яка доля чекає нинішній склад Нацради? Чи розглядався звіт у вашому Комітеті, чи прийме його парламент?
– 20 лютого заплановано розгляд на Комітеті з питань свободи слова звіту Нацради. Щоправда, скажу про одну правову проблему: якщо до середи друга сесія так і не відкриється, то скоріше за все ми будемо проводити засідання Комітету в режимі наради: обговорювати питання, але не ухвалювати рішення. За будь-яких обставин моя особиста позиція: Нацрада не виконувала належним чином завдання, покладені на неї, а отже я відношу себе до тих депутатів, які будуть підтримувати ідею несхвалення звіту Нацради за 2012 рік. Зрозуміло, що зміна складу Нацради буде залежати від того, яким буде рішення не лише Комітету, а Верховної Ради загалом та президента.
– На вашу думку, що буде із роздержавленням ЗМІ в майбутньому?
– У нас активно працює робоча група з підготовки законопроекту з роздержавлення, і сподіваюся, до початку березня ми зареєструємо відповідний законопроект. Я знаю також, що йде обговорення подібного законопроекту в Кабінеті Міністрів. Існує низка розбіжностей між нашим підходом, Держкомтелерадіо і НСЖУ. За таких обставин не принципово, на мою думку, який законопроект: наш чи урядовий буде проголосований у першому читанні. Принципово якнайшвидше врегулювати початок цього процесу.
В іншому випадку, буде активно тривати тиха приватизація високопосадовцями на регіональному рівні як мінімум комунальних газет. Схем багато. Наприклад, Черкаська обласна адміністрація і рада вийшли із засновників однієї зі своїх газет і засновником стало комунальне підприємство. Не виключено, що через якийсь період засновником стане приватна структура когось із родини місцевих високопосадовців. Отож, чим швидше будуть визначені правила гри, тим більше шансів, що журналістські колективи комунальних ЗМІ зможуть зберегти і своє видання і свій вплив.
– Чи вдалося вам організувати нормальну роботу комітету, адже попередній склад цього комітету не збирав на засіданнях навіть кворуму. Як співпрацюють у ньому депутати різних фракцій, які є суттєві протиріччя і що вдалося вже напрацювати? Які найближчі плани комітету в законодавчому плані і як ви плануєте добиватися прийняття їх у сесійній залі?
– Ефективність роботи Комітету можна буде оцінити через певний більш тривалий проміжок часу. Але можу одразу сказати: у нас немає проблем ні з кворумом, ні з порозумінням між членами Комітету з різних фракцій. Для прикладу, проект постанови «Про проведення парламентських слухань про запровадження цифрового мовлення» підтримано всіма членами Комітету. Будемо й надалі прагнути департизувати характер обговорення й ухвалення рішень у межах Комітету.
Що стосується ухвалення рішень у сесійній залі парламенту, нині важко прогнозувати, оскільки ми ще реально не працювали в пленарному режимі. Але сподіваюся, що виключно персональний характер голосування допомагатиме й у в ухваленні наших комітетівських рішень, оскільки збільшать свободу у діяльності кожного народного депутата.
– Миколо Володимировичу, вже не перший рік обговорюється питання суспільного мовлення в Україні. Розкажіть який, на вашу думку, має бути механізм впровадження та функціонування суспільного мовлення?
– Ще раз наголошу на своїй позиції щодо суспільного мовлення: воно можливе лише за спільної згоди президента та виконавчої гілки влади, парламенту і суспільства. Аналіз передумов засвідчує, що як мінімум до президентської виборчої кампанії планувати реалізацію цього проекту було б передчасно. Але це не означає, що не треба цим займатися, підготовкою трансформації державних ЗМІ в суспільні. Важливо на першому етапі бодай залучити громадськість та експертів до формування програмної політики НТКУ та НРКУ через участь у наглядових радах. Також варто надалі визначати оптимальну для України модель фінансування суспільного мовлення, як мовлення без реклами, вести відповідну експертну роботу. У справі визначення правових засад суспільного мовлення варто було б ухвалити у першому читанні будь-який із зареєстрованих законопроектів, щоб визначити, що суспільне мовлення залишається важливим пріоритетом для України.
– Як ви оцінюєте ситуацію зі свободою слова в країні? Чи достатньо важелів у Комітету, який ви очолюєте для захисту свободи слова в країні?
– Ситуацію оцінюю як загрозливу. Без привернення уваги до неї може стати критичною. Йдеться про кілька старих-нових тенденцій у справі загрози свободі слова. Відновлюється практика судових позовів посадових осіб, особливо правоохоронних органів до журналістів. Першу хвилю нам вдалося збити, принагідно проінформую про успішне втручання Комітету у кілька справі, які закриті.
Так, після нашого втручання підписана мирова угода між херсонським інтернет-виданням «Херсонська правда» та представниками районної міліції. Без негативних наслідків пройшла податкова перевірка радіостанції «Галичина», вдалося переконати суд Кам’янець-Подільська, що арешт рахунків газети «Фортеця» під час судового розгляду позову проти неї перешкоджає нормальному функціонуванню цього видання.
Водночас варто повернути в правове поле закон, який нам у цей час вдалося ухвалити, а під час так званої судової реформи він був скасований нинішньою владою. Мова йде про спеціальну процедуру розгляду судових позовів щодо журналістів та ЗМІ, яка передбачає внесення диференційованої застави до початку розгляду справи. Нагадаю, що якби наш закон досі діяв, то щоб суд взяв на розгляд позов проти газети на суму 6 млн грн, то, якщо не помиляюся, мінімум 600 тис. грн позивач мусів би внести заставу.
Друга тенденція пов’язана з використанням модної за часів Кучми технології «маніпуляції та пропаганди», коли створювалося інтернет-видання, яке було своєрідним зливним бачком для інформації про опозицію, а потім через відповідну програму на Першому національному, «1+1» та підконтрольних комунальних ЗМІ тиражувалися статті з посиланням на цей сайт. Протягом останніх кількох днів удосконалена методика застосована вже з використанням інформагенції УНІАН.
Ще один новий антидемократичний і антиправовий крок влади: очевидно за допомогою спецслужб використовувати листування опозиційних партій з метою подальшої маніпуляції. Для прикладу візьміть сьогоднішню історію з листуванням прес-секретаря Григорія Немирі. Боротися з цим одному Комітету не по силам. Потрібна допомога самої медіа-спільноти.
– Прийняття яких законопроектів Комітету ви вважаєте найбільш пріоритетним завданням цього року?
– Як тільки буде проголосовано порядок денний другої сесії Верховної Ради сьомого скликання і, відповідно, легалізовано законопроекти, ухвалені в першому читанні парламентом шостого скликання, одразу беремося за підготовку до другого читання змін до низки законопроектів, пов’язаних із законом про доступ до публічної інформації. Йдеться про уточнення певних «непрацюючих» норм закону. Та спробуємо чітко прописати низку нових норм щодо обов’язкового оприлюднення генпланів населених пунктів, стенограм засідань не лише рад, а й постійних комісій. Врешті процедуру вільного доступу громадян до засідань органів місцевого самоврядування та Верховної Ради.
Також до другого читання будемо готувати законопроект, який стосується упорядкування та розміщення зовнішньої реклами, заборони спонсорства горілки, що на практиці перетворилося на пряму рекламу, та рекламу пива в денний час та інші.
– Пане Миколо, чому перші засідання Комітету пройшли без преси, практично у закритому режимі? Це правда, що ви хотіли когось просунути в секретаріат Комітету, тому не бажали, щоб це було при журналістах?
– У нас усі засідання відбуваються у відкритому режимі. Якщо на Комітеті виникне якась конфліктна ситуація, то враховуючи партійний склад Комітету, ви це дізнаєтеся з преси ще до моменту закінчення засідання.
– Як ви ставитеся до громадських рад при органах влади? Що буде з громадською радою при Комітеті з питань свободи слова та інформації?
– Склад громадської ради при Комітеті буде розширений, оскільки є маса звернень від громадських активістів та організацій щодо співпраці. Єдиним механізмом обмеження щодо участі в громадській раді буде певна квота представництва від однієї організації: одна організація – одна особа. Також буду пропонувати громадській раді визначити відповідні напрями спеціалізації, щоб зробити більш ефективною співпрацю. Для прикладу, сьогодні у нас відбувалася зустріч і дискусія з представниками інтернет-спільноти, в якій брали участь більше 10 громадських організацій, які займаються цією проблемою. Домовилися, що будемо відстоювати виключно саморегулюючий принцип діяльності української інтернет-спільноти без залучення до неї органів виконавчої влади чи правоохоронних органів.
– Пане Миколо, що ви думаєте з приводу ситуації в УНІАН? Це політичний тиск чи просто керівники вирішили заробити на джинсі? Вже ж один скандал із цензурою був восени, вони притихли, а тепер знову. Чи будете розглядати це питання на засіданні Комітету?
– Я направив звернення керівництву УНІАН щодо так званих «псевдоінтерв’ю» Власенка та Кужель. Чекаємо пояснень. Сумую з приводу того, що першу атаку на редакційну політику в УНІАН та відповідну низку звільнень деяких журналістів була слабка реакція як медіаспільноти, так і Комітету. Саме тому більшість журналістів, з якими асоціювався об’єктивний та впливовий бренд в УНІАН, вже там не працюють. Якщо ситуація довкола УНІАН буде тривати, я буду ініціювати, щоб Комітет розглянув її на своєму засіданні.
– Пане Миколо, у 1992 р. в Києві главами держав пострадянських республік вперше порушено питання організації міжнародної телерадіокомпанії, яка б об’єднала телевізійний простір колишніх союзних республік. Пізніше таку гуманітарну місію почала виконувати МТРК «Мир», однак наша держава не взяла участі в цьому проекті і, відповідно, його фінансуванні. Як ви вважаєте, чи не варто Україні повернутись в даному питанні до тієї позиції, яку вона займала на початку 1990-х років?
– Дай Бог нам захистити власні телекомпанії від пропагування на них ідей руського міра, розібратися з поки що незрозумілою для мене 40 млн підтримкою в рік української версії Euronews. Тому питання участі України в міжнародній телекомпанії СНД «Мир» неактуальне.
– Скажіть, чому ви пару років тому не захистили канал «Мегаспорт». Ці частоти, що тоді отримав «Мегаспорт», мали бути за спортивним каналом, а їх забрав канал К1 Чи можна зараз забрати ці частоти в К1?
– Я, на жаль, не зміг захистити єдиний загальнонаціональний канал «Мегаспорт», оскільки всі власники каналу і журналісти каналу, Нацрада, були на стороні нинішнього борця за свободу слова Валерія Хорошковського, з ініціативи якого й відбувся так званий, цілком очевидно незаконний, обмін брендами, з подальшою ліквідацією загальнонаціонального спортивного каналу. Урок цієї сумної історії простий: один політик без підтримки не може вирішити питання в українській медіагалузі.
– І ще, якщо можна. Що з переходом на цифрове мовлення? Чи будуть ще видаватися безкоштовні декодери інвалідам, пенсіонерам. Бо 600 грн навряд чи в них на це знайдеться. У нас батько-інвалід, став у чергу ще минулого року на ці декодери, але досі так нічого й не отримав. А чули, що за кілька років перехід на цифру буде обов’язковим…
– Поки ми не провели парламентських слухань та не маємо остаточних висновків фахівців, висловлю лише особисту позицію. Я вважаю, що українська версія переходу на цифрове мовлення – це афера. До речі, від якої вже постраждали Перший національний і потерпають регіональні мовники. Якщо загально подивитися на структуру фінансування державних та комунальних ЗМІ у 2012-2013 році, то фантастично необґрунтовані суми автоматично переходять на так звану підготовку переходу на цифрове мовлення до сумновідомої органзації «Зеонбуд». Експерти стверджують, що ці суми більш як в 10 разів перевищують суми за трансляцію за ефірне мовлення. З огляду на це загальне зменшення фінансування та новий податок на цифрове мовлення призводить до того, що не вистачає елементарного – на виплату заробітних плат.
Що стосується так званої передвиборної кампанії встановлення безкоштовних декодерів за державні кошти, то знову ж таки, як стверджують фахівці, це необхідна, але недостатня умова для цифрового сигналу. Йдеться про необхідність придбання ще й відповідної антени. Отож, сподіваюся, що нам вдасться провести неупереджене парламентське розслідування з введенням податку на цифрове мовлення для однієї приватної структури, що зареєстрована в офшорній зоні, натомість отримала право здійснювати функції державної інформаційної політики.
– Дякую за спілкування. Мушу рухатися на «Промінь», де у мене прямий ефір. Принагідно поінформую, що планую підтримувати професійний рівень телеведучого на громадських засадах, з весни хочемо записати третій цикл наших пізнавальних програм «Сім історичних чудес України», де розкажемо про найвизначніші історичні пам’ятки чи місця України від кам’яних могил Херсонеса до Софії Київської і Хортиці.
