– Що ви думаєте з приводу масових арештів прибічників Тимошенко?
– Я так розумію, ця історія лише починається. Так звана боротьба з корупцією сьогодні стала основним інструментом для знищення політичного інакомислення. Ви корупціонер і злочинець, якщо бюджетними грошима платите пенсії. А якщо ви бюджетними грошима платите фірмам своїх родин і друзів, то це законно. Але навіть якщо йдеться про службове зловживання, це – предмет слідства. А у нас правоохоронці поводяться з тими, хто нібито причетний до корупції, наче з небезпечними злочинцями, беручи з них підписку про невиїзд. Я говорю і про Тимошенко, і про Луценка, і про Діденка або Макаренка. Це явно неадекватна поведінка. Я припускаю, що хтось з цих посадовців порушив якусь норму Закону про бюджет або Закону про міліцію. Але давайте подивимось, чим займається український парламент! Такі порушення законів відбуваються тисячу разів! Свіжий приклад: в порушення Конституції та регламенту Верховна Рада, без усіляких обговорень, в другому читанні прийняла бюджет. За такою логікою, треба взяти підписку про невиїзд з усіх членів парламентської більшості. Оскільки цього ніхто не робить, йдеться про подвійні стандарти.
– Такі стандарти ми бачимо і в тому, що, наприклад, людей Ющенка, на відміну від прибічників Тимошенка, ніхто не чіпає. До відповідальності притягують заступника міністра Корнійчука, а його прямого начальника, Оніщука, нікуди не викликають…
– З Євгеном Корнійчуком окрема історія, пов’язана з тиском на голову Верховного суду Василя Онопенка, з яким у Корнійчука родинні стосунки. У влади дуже проста кадрова політика. Нехай на керівній посаді є досить поміркована і лояльна до влади людина, але якщо він «не свій», його треба замінити. Не думаю, що Василь Васильович Онопенко сьогодні виглядає як жорсткий і непримиренний опозиціонер по відношенню до президента. Але він не друг сім’ї, не з Донецька, і тому мусить поступитися місцем. Але ви правильно помітили: зараз «корупціонерів» шукають лише серед непримиренних опозиціонерів з команди Тимошенко, які жорстко і послідовно критикують дії влади.
– Як ви думаєте, існував якийсь «пакт про ненапад» між Ющенком та Януковичем? Адже це поширена практика серед українських політиків. Напевно щось подібне існувало і коли Кучма передавав владу Ющенкові…
– Було як мінімум два неписані документи між Ющенком і Януковичем. Один – своєрідний універсал про співпрацю на виборах, а другий – пакт про ненапад. В силу різних обставин цей універсал, яким Ющенко, до речі, підставив багато своїх соратників, не був реалізований. Не є таємницею, що між Ющенком і Януковичем існувала домовленість, згідно з якою в разі перемоги останнього колишній президент займає місце прем’єра і має квоти на членів уряду та голів обласних адміністрацій. І це не жарти: Ющенко десять разів казав, що після виборів Україна, нарешті, матиме українського прем’єра.
– Чому ж не склалося?
– Вочевидь, Ющенко, як завжди, не мав часу на переговори, цих переговорщиків було дуже багато. Це і Мартиненко, і Яценюк, і Жванія, і Балога. У кожного з них була своя позиція. Це і зіграло свою роль. Була й інша причина. Багато людей в оточенні Януковича після виборів заявили: Віктор Федорович, ми цінуємо ваші домовленості, але це переходить межі допустимого, коли, маючи свого президента, ми віддамо половину політичній силі, яка зайняла на виборах 5 місце. Тому ці домовленості не спрацювали. А от другий документ, так званий «пакт про ненапад», спрацював. Йдеться і про політично-побутові речі на кшталт збереження державних дач та проектів Ющенка, і про гарантії безпеки. Як це не дивно, Янукович дотримується неписаних домовленостей, що спонукає і Ющенка до невиразної політичної діяльності. Останній раз він з’явився на людях в день вшанування жертв Голодомору. А напередодні в інтерв’ю він сказав, що, хоча й сумує за деякими речами, але живе нормально, і в найближчий час хоче попросити у Януковича грошей на свої проекти. Мені в цій ситуації шкода «Нашу Україну», яку він не хоче відпустити в автономне плавання. Адже де-юре він залишається політиком і лідером партії, але де-факто давно перебуває поза межами української політики.
– Скажіть чесно, ваша партія готова до того, що її лідер може опинитися у в’язниці? Що тоді робитимете?
– Не готові. Ця тема взагалі не обговорюється. Ми думаємо, що максимально, що влада може собі дозволити – винесення рішення з якимось умовним вироком, який би не дозволив Тимошенко балотуватися у парламент. Тобто, не саджати її до в’язниці, а створити ситуацію (попередньо змінивши Закон про вибори), за якою її не зареєструють кандидатом в депутати. І на цьому ми будуємо лінію захисту. Якщо ми зможемо превентивно викрити задуми влади, можливо, не допустимо реалізації цього сценарію.
– Але все-таки: якщо Тимошенко посадять, що буде з партією?
– (Замислюється). Будемо все робити, щоб не допустити. Якщо посадять, будемо тоді думати.
– У БЮТ вже є позиція щодо подій навколо Юрія Луценка? Будете його підтримувати – політично або юридично?
– Думаю, юридичні можливості є й у його власної команди. Але інформаційно-політична складова для нас дуже важлива. Можна було б скликати позачергову сесію парламенту, аби розглянути це питання, але ситуація виглядає так, що до 10 січня зробити це технічно буде дуже важко. Але я думаю, що якщо ми підніматимемо цю проблему, то не по відношенню до окремого політика, а щодо всіх, хто постраждав від політичних репресій. Думаю, ми маємо довести цю справу до міжнародного загалу.
– Ви натякнули, що влада може змінити Закон про вибори. Маєте на увазі введення мажоритарки, як на місцевих виборах?
– Якщо закон буде таким, як на місцевих виборах, нам буде дуже важко. Для мене принциповими в виборчому законодавстві є кілька речей. Формування ТВК – 50 на 50 влада і опозиція, кворум в комісії 50+1, і, головне, щоб комісія не могла знімати кандидатів з реєстрації. Нехай віддають документи до прокуратури, а ті розбираються. Це ж абсурд, щоб напередодні виборів знімали з реєстрацією!
Що стосується мажоритарки, то БЮТ мусить бути до неї готовий. Відкрию вам таємницю. Якщо би вибори були в березні 2011 і за змішаною системою, і я мав гарантію, що мене за якоюсь штучною підставою не знімуть з реєстрації, я б балотувався по мажоритарному округу, а не по списку. Я вважаю, що політики, які претендують на лідерський статус, мусять не ховатися за списками, а йти в округи.
– Ви справді вірите, що вибори можуть бути в березні 2011 року?
– Така ймовірність існує. Щоправда, зараз влада не впевнена в ефективності такого кроку. Адже зараз її позиції похитнулися. МВФ жорстко поставив умови щодо проведення пенсійної реформи, і, наскільки я розумію, вже з лютого норма про підвищення пенсійного віку вступить в дію. Плюс дика історія з побоїщем у Верховній Раді, після якої люди, які вважали, що бандитизму в країні немає, побачили, що таки є. Мені здається, ці причини змушують владу не ризикувати з виборами. Хоча сценарій був реальним. 1 лютого, на початку наступної сесії, голосується внесення змін до Конституції, яке не набирає необхідної кількості голосів. А потім вноситься законопроект про проведення виборів за 50 днів. У нас є досвід, як можна провести такі вибори. Думаю, що цей сценарій досі є актуальним.
– Як ви думаєте, чи можливо об’єднання опозиції? Особливо зараз, під загрозою масових репресій?
– У нас немає іншого виходу. Опозицію може врятувати лише єдиний виборчий список. Що я маю на увазі? Коли виборці отримують газету, де є прізвища 225 кандидатів в депутати, погоджені з усіма опозиційними політичними партіями. Звичайно, БЮТ, Яценюку, Гриценку та іншим самостійно у своїх партіях важко знайти таку кількість людей, здатних перемогти. А от якщо робити це разом – це цілком можливо. Просто лідерам цих партій треба перестати наполягати на тому, щоб під час кампанії обов’язково були представлені їхні кандидати. Нехай він прийде до фінішу п’ятим, але щоб партія звучала! Такий підхід призведе до поразки. Але це, по суті, не має значення. Головне – делегувати представника від окремої партії до виборчої комісії. А висувати тих кандидатів від опозиції, які мають найбільші шанси пройти. Наприклад, я йду від лівобережної частини Черкаської області. Назвіть мені людину, яка має більше шансів. Якщо є – я поступаюся. Якщо немає, тоді я виступаю проти влади один. А, наприклад, в Чернівцях найсильніший представник від Яценюка. Тоді ні БЮТ, ні Гриценко, ні УНП, ні інші своїх кандидатів не висувають. І так – по кожному округу.
– Звучить як утопія. Ви самі вірите в те, що опозиціонерам вдасться домовитися?
– Вірю слабо. Але сподіваюся…
Вікторія ЧИРВА
